Війна в Україні: як фонд Сергія Притули опікується військовими та цивільними

Вторгнення Російської Федерації на території України 24 лютого 2022 року згуртувало українців як ніколи раніше. Велика війна, яку розв'язала країна-агресор проти нашої держави, не залишила осторонь ні звичайних громадян, ні публічних осіб. Ще 26 лютого відомий український телеведучий, громадський та політичний діяч Сергій Притула оголосив про створення волонтерського штабу в Києві, якому лише за один день вдалося зібрати кошти на придбання дронів для потреб Збройних Сил України. І вже понад місяць волонтери фонду безперервно працюють, щоб допомагати не лише військовим, а й цивільним українцям. Портал "Коментарі" у рамках ексклюзивного спецпроекту "Гуманітарна країна" поспілкувався із засновником штабу Сергієм Притулою та волонтерами, які допомагають протистояти ворогу у цей надскладний для України час. 

Як фонд Притули опікується військовими та цивільними - колаж "Коментарі"Д.Романюк

"Якщо не знаєш, що купити, дай волонтерам, які цим займаються с 2014 року, вони знають, як це краще використати"

Віктор Гольдський (власник медіагрупи "Коментарі") : Підкажіть, як у вас організована робота складу? Скільки працює людей, чи є куратори? 

Сергій Притула: Десь людей 30. Відповідно, вони розбиті на групи. Хтось займається комунікацією, хтось закупівлею, а є і ті, хто годують тих, хто займається усім іншим. Є люди, які займаються великими закупівлями, є ті, які займаються дрібними. Перший тиждень-два не все було чітко з організаційного боку. На першому тижні, все що ми мали, роздавалося на увсебіч, всім без винятку. Потім ми підійшли до роботи більш структуровано, відштовхуючись від досвіду 2014-2015 років, коли ми зрозуміли, що або є чіткість комунікації з військовими підрозділами, з виходом на керівництво, з погодженням їхніх запитів, або буде щось не те. 

Віктор Гольдський: За якими напрямками штаб працює найбільше? 

Сергій Притула: Є певні пріоритетні напрямки, які нам більш зрозумілі. Давайте відверто, з основною масою тих підрозділів, які зараз залучені до бойових дій, ми комунікували упродовж останніх 8 років. Звичайно, в бій вони пішли першими та ми отримали від них велику кількість запитів. Але на паралельному курсі почали з'являтися сили територіальної оборони, з якими ми почали співпрацю в січні. Це були спільні проекти з фондом "Повернись живим". 

Віктор Гольдський: Тоді були думки, що може бути війна? 

Сергій Притула: Війна вже 8 років і ми розуміли, що треба бути готовим до всього. Ми допомагали деяким полкам і бригадам з розгортанням операційних центрів, мобільних штабів. Допомагали Генштабу сил територіальної оборони та вже приступили до розгортання штабів сил територіальної оборони у регіонах. Нам трохи не вистачило часу, але ми відходили від тих фінансових можливостей, що мали. Тепер є чітка комунікація. Є люди, закріплені у кожному великому підрозділі за питання забезпечення.

Місцями ми не знаємо, що робити. Наприклад, приїжджає людина з територіальної оборони, з, умовно кажучи, регіону, який не в бойових діях і йому згідно зі списком треба забезпечити 150 осіб з його загону. Тобто йому потрібно окрім 150 форм, берців, шоломів, ще 150 тепловізорів. Щоб в кожного бійця він був... Зараз нам привезли 100 тепловізорів. Це 150 тисяч євро. Тобто, розумієте...

Віктор Гольдський: Чи виникають конфлікти під час надання допомоги тим, хто цього потребує? 

Сергій Притула: Конфліктів дуже багато. Ми не конфліктуємо з військовими. Люди, які на війні, вони все розуміють. Основна маса конфліктів виникає з тисячами  волонтерів. Тобто з тими, хто став волонтером після 24 лютого. Вони дуже часто сюди приїздять, але це дуже неузгоджений рух. За день може приїхати десять волонтерів від одного підрозділу, і кожен з одним і тим самим списком. Ми їм кажемо, нехай приїдуть військові, якщо це безпечні регіони, де немає бойових дій. Але людина каже, що вона верифікований волонтер та з нею все погоджено. Ми даємо те, чим можемо поділитися. Потім приходить ще 9 верифікованих волонтерів. Але ми вже дали тому, хто прийшов перший. І усі ці 9 волонтерів виходять звідси нещасливими, тому що наш фонд їм німого не дав і вони думають, що ми чимось не ділимося. 

Ця комунікація відбирає більше часу, ніж комунікація з військовими. У деяких людей може скластись враження, що ми монополізували ту чи іншу галузь, а я вже чув, що ми викупили всю амуніцію. Це випалює зсередини. Ти хочеш, щоб в тебе був високий коефіцієнт корисної дії та зосередити свою увагу на допомозі військовим, але в той самий момент ти мусиш реагувати на те, що хтось тобі каже: "Я знаю, що ви це все скупили, але ви нам нічого не даєте". Хай приїжджають і дивляться. В мене двері відчинені..

Віктор Гольдський: Давайте про казуси. Бачив відео, коли ви показували шолом з червоною зірочкою...

Сергій Притула: Я не можу назвати це казусами. Це неефективне використання грошей. Люди, які не орієнтуються, що саме треба купити, купують все, а потім надсилають це сюди. Коли нам прийшла партія 214 румунською чи югославської армії 1973 року, я спочатку посміявся. Коли мені колега з нашого львівського складу надіслав відео, що їм доставили будівельні каски, я сміятись перестав. Найкраще, що я бачив — жокейський шолом. Шість мішків жгутів з Польщі пішли у смітник. Хтось за це заплатив. Це були жгути з 1974 по 1983 рік, воно вже гниле, не можна таке передавати. Я завжди кажу, якщо не знаєш, що купити, дай волонтерам, які цим займаються с 2014 року, вони знають, як це краще використати. 

"Масштаби проблеми зараз у 10-20 разів більше"

Віктор Гольдський: Скажіть, будь ласка, на чому спеціалізується фонд Притули? Хто може сюди прийти, щоб отримати допомогу? 

Марія (комунікаційниця штабу): В першу чергу це військові, ті хто зараз виконують бойові завдання, ті хто на гарячих точках, ті хто з підрозділів, які захищають Київ та Київську область. Наприклад, якщо це ТрО, яке стоїть десь у більш глибокому тилу, наприклад, в західних областях, ми зараз ці потреби не можемо фізично закрити. Тому ми відкладаємо їх на потім, коли в нас будуть більші ресурси. Зараз наш фокус на військових, які на передовій, які кожен день  у відкритому контакті з росіянами, де їх обстрілюють. Так само фонд Притули зараз займається  і гуманітарною допомогою. У нас є великий склад на іншій локації та Києві, в який возять гуманітарну допомогу з Європи. Потім цю гуманітарку розподіляють містами, яким це зараз необхідно. Але, звісно, фокус №1 — це військові. 

Віктор Гольдський: Гуманітарна допомога для цивільних це: їжа, одяг..?

Марія: Так, це їжа, одяг, дуже багато дитячого харчування, памперси тощо. Також дуже багато ліків та специфічних ліків, наприклад, інсулін. З цікавих поставок є обладнання, яке ми передали в один із донорських центрів в Україні. Там дуже складна техніка. 

Віктор Гольдський: Що сьогодні дуже потрібно військовим? 

Марія: У  нас у фонді вам скажуть, що дуже потрібно все. Також Сергій Притула дуже часто порівнює, що ми зараз з тими потребами, що були у 2014 році. Але масштаби проблеми зараз у 10-20 разів більше. В першу чергу — це броня та екіпірування. Це бронежилети, каски, наколінники. У другу чергу — це аптечки. Також це технічні засоби — дрони, тепловізори, прилади нічного бачення та рації. 

Віктор Гольдський: Може скластися враження, що наші військові взагалі не були екіпіровані до ведення бойових дій...

Марія: Були. Але війна в нас була у двох областях, а зараз по всій країні. Крім того, в нас є територіальна оборона, яка від держави отримує тільки озброєння, а решту потреб вони мають покривати самі. Плюс, потреби ЗСУ зросли зараз. Багато людей воює, багато тих, хто пішов добровольцем, тому в один момент потреби стали набагато більшими. 

Віктор Гольдський:  Якщо людина прийде до вас і спитається, чи може вона вам допомогти? Як для вас людина може бути корисною? 

Марія: Ми збираємо данні тих, хто приходить. Ми їх записуємо. Якщо нам потрібна буде допомога, ми звернемося. Особливо цінна допомога — люди з автівками. Особливо ті, хто може їздити не лише в межах Києва, а й далі. Станом на зараз, всі ключові завдання вже закриті людьми. Ми не можемо брати людей. Але якщо допомога з машинами чи якщо людина може у своїй громаді зібрати гроші, щось купити та привезти...

Віктор Гольдський: Чи є ліміт допомоги на один підрозділ? 

Марія: Немає. Ми не намагаємося робити так, щоб одному підрозділу видати все, а другому нічого. Ми намагаємося розподіляти за потребами. 

Віктор Гольдський: Чи є в вас комунікація з іншими гуманітарними фондами?

Марія: Ми співпрацюємо тільки з "Повернись живим".

Робота фармацевтичного складу у фонді Сергія Притули 

Рустем (керівник медичного відділу штабу): Я керую фармскладом у фонді Притули. 

Віктор Гольдський: Як тут організована робота?

Рустем: Добре організована. Ми працюємо позмінно, від 10 до 12 годин на день. Я працюю кожного дня, а раз на тиждень беру вихідний. А так, всі працюють позмінно. 

Віктор Гольдський: Підкажіть, будь ласка, які ліки користуються найбільшим попитом? 

Рустем: Зараз було холодно, протизастудні препарати, протигрибкові мазі, загріваючи пластирі тощо. 

Віктор Гольдський:  Хто найбільший ваш донор щодо ліків? Де найбільше ви їх берете? 

Рустем: Ліки постачаються різними волонтерами з-за кордону: Румунія, Італія, Німеччина. Більшість ліків ми закуповуємо на кошти донорів, тобто Дарниця.

Віктор Гольдський: Тобто наші локальні виробники не допомагають, вони продають? 

Рустем: Ні. Дарниця поставляла першу партію. Там був широкий спектр ліків. Її всю роздали. А потім ми закуповували. 

Віктор Гольдський:  Коли людина чи волонтер до вас приходить, вона розбирається в ліках, чи каже "Дайте щось, що є"?.

Рустем: Є різні люди. Якщо людина не знає, що їй потрібно, то ми її направляємо за запитом, щоб їй допомогли. Є організовані люди, що приходять одразу зі списком, наприклад, начмеди військових частин, лікарі з лікарень.

Віктор Гольдський:   Що потрібно у лікарнях, на що найбільший дефіцит? 

Рустем: Є різні лікарні. Наприклад, в "Охматдит" ми віддаємо всі дитячі ліки, парацетамоли дитячі, ібупрофен тощо. В дорослих лікарнях, наприклад, Інститут ортопедії, ми віддаємо лангети, шини, фіксатори, мобілізуючи пов'язки, деталі для апарату Єлізарова. Працюємо за напрямками.

Віктор Гольдський:  Як ви оцінюєте масштаб допомоги щодо медикаментів? За місяць вашої роботи, на яку приблизно суму ви отримали медикаментів? 

Рустем: Не можу сказати. Це неможливо порахувати. Я можу приблизно порахувати, скільки ми віддали, тому що ми ведемо звіт і облік того що віддали. На день приблизно 30-60 запитів. Майже усі ми можемо задовольнити. 

Гуманітарний напрямок фонду Сергія Притули 

Віктор Гольдський:  Яким напрямком ви опікуєтесь? 

Петро (волонтер речового відділу штабу): Гуманітарним більше. В цілому, в нас все об'єднано. Є і їжа, сигарети, є й зубні пасти, щітки, хімія. Все, що в нас є, все видаємо. 

Віктор Гольдський:  Цивільним чи військовим? 

Петро: Звичайно, в першу чергу військовим. Але якщо приходять цивільні та вони чогось потребують, то, звичайно, ми їх без нічого не відпускаємо. Якщо в нас є така можливість і можемо дати те, що їм потрібно. 

Віктор Гольдський:  Чи є у вас ліміт видачі в одні руки? 

Петро: Звичайно. Все залежить від того, скільки та чого в нас є у наявності. Буває таке, що ми даємо і по п'ять одиниць чогось, буває даємо 10. Ви маєте розуміти, що в нас не масштабні склади. Буває таке, що завезли щось одноманітне і наразі воно в нас є, і ми видаємо. Видаємо потрошки, щоб усім дісталося. Таких масштабних партій у нас немає. Що привозять, те ми й можемо роздати. 

Віктор Гольдський: Чи є в вас план поставок? Щоб людина прийшла, спитала: "Чи є в вас та річ, чи та?", а ви кажете, що очікуються поставки та вона буде у такий час. 

Петро: Буває, але вкрай рідко. В основному це знать ті, хто в нас логістикою займаються і ті, хто приймає дзвінки (гаряча лінія, кол-центр), вони вибудовують логістику поставок і плани. Ми тут на місцях займаємося тим, що в нас є. Ми знаємо, що приїхала машина, ми її розвантажуємо, виносимо, сортуємо за відділами і вже бачимо, що ми можемо дати. Якщо солдати приходять і вони кажуть, що їм потрібно саме те, що в нас є, ми даємо. Замовити щось не можна. 

Віктор Гольдський: Що можете запропонувати для цивільних? 

Петро: Цивільні беруть їжу, ліки, можливо, якийсь одяг. В основному це приходять пенсіонери. Вони можуть приходити декілька разів на тиждень. Просять ліки, їжу. Ми, звичайно, даємо. Але в першу чергу ми працюємо на ЗСУ, щоб забезпечити солдатів, які на передовій, які вже в контакті з ворогом. 

Віктор Гольдський: Люди мають за місцем розташування штабу прийти, щоб отримати допомогу? Чи ви маєте налагоджену логістику й везете необхідне в гарячі точки? 

Петро: Звичайно. Але ми спочатку працювали через волонтерів, а тепер ми працюємо безпосередньо з представниками певних підрозділів, з їхніми командирами. Тому що має бути порядок. Є якісь представники, які їдуть в гарячі точки.

Віктор Гольдський: Ваші представники? 

Петро: Ні. Це їхні представники — чи командування, чи солдати. Вони сюди приїжджають і ми їх забезпечуємо. 

Раніше на порталі "Коментарі" - Гуманітарна допомога: Рада встановила кримінальну відповідальність за нецільове використання.